Про співпрацю з Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького можна писати наукові трактати. Знаменно уже те, що відкривав нашу школу-інтернат мистецтв та народних ремесел в 1994 році начальник Головного управління освіти і науки Кузьмінський А.І., нині ректор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Хвилювався тоді Анатолій Іванович за той ризик, на який він пішов, давши згоду на відкриття мистецької школи, яка не мала фактично ніякої матеріальної бази для навчання дітей музиці, образотворчому мистецтву. Один-єдиний старенький баян «Орфей» і більше нічого. Та і спеціалістів – учителів по музиці і образотворчому мистецтву не було, шукали по всій області гуртом.Мабуть, була велика довіра директору майбутньої школи, директору, яка пропрацювала до 1994 року в стінах цієї школи, але по статусу – допоміжної для дітей з вадами в розумовому і фізичному розвитку. Адже не було не тільки музичних інструментів, мольбертів, не було навіть підручників, в бібліотеці – література також в основному для дітей з бідою у своєму розвитку. До всього цього ще й капітальний ремонт гуртожитку не закінчився, переробляли повністю спальні кімнати, в яких спали по 15-20 учнів, на спаленьки по 2-4 дітей. Відкриття школи перенесли з 1 вересня на 7 вересня, бо не висохла в гуртожитку фарба. Вона не висохла повністю і на 7 вересня, а тому вихователі, прибиральниці стелили на підлогу старі підодіяльники, старі одіяла, щоб можна було заходити з коридору у спальні.7 вересня 1994 року школа гостинно відкрила двері перед двома сотнями дітей з Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської областей. І вже в 1994-95 роках ми в основному мали і баяни, і фортепіано, і бандури, і мольберти, і своїх учителів-спеціалістів, дякуючи добрим людям, які зустрічались на життєвій дорозі директора школи. Львів, Київ, Черкаси, Чернігів, Москва – тут шукались і знаходились без жодної копійки для держави, для району і школи фортепіано, бандури, скрипки, баяни, домри, гітари, акордеони. Я не могла підвести Анатолія Івановича, я не могла осоромити сама себе перед учнями, їх батьками, учителями, керівництвом освітою в районі і області. Школа почала нелегке, але досить хороше життя.А.І.Кузьмінський залишає керівництво освітою області і переходить на роботу ректором в Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького.Закипіла і в університеті робота, до співпраці запрошують кращі школи області, утворивши цікаве і нове об’єднання «Перспектива», стати членом якого випала честь і нашій школі. Ідуть роки, минають і десятиліття, а співпраця нашої школи і університету міцніє, набирає ще більших обертів.Наші випускники стають студентами вузу, і знову ж без будь-яких пільг, як учні школи, яка співпрацює з вузом. Учні поступають на навчання лише на основі своїх знань. Навчаються там добре, школу не соромлять.І все частіше до школи їдуть студенти університету, відвідують уроки, виховні заходи в учителів, спілкуються з ними, з учнями, радяться з дорослими про труднощі і радощі вчительської праці.На базі нашої школи проводяться виїздні семінари-практикуми, конференції. Так, лише за 2010-2011 н.р. школа приймала в себе студентів – майбутніх учителів початкової школи (семінар-практикум), учасників методологічного семінару-практикуму «Актуальні проблеми формування творчої особистості» за участю академіка-секретаря відділення педагогіки і психології вищої школи НАПН України, доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена АПН України Євтуха М.Б., учасників Всеукраїнської конференції, присвяченої 140 роковинам з дня народження Лесі Українки. А в квітні відбудеться зустріч зі столичними академіками української просвіти.Коли в школі вітали академіка Євтуха М.Б., приїхав до нас у гості і ректор університету Кузьмінський А.І. Він залишився задоволений і школою, і її працівниками, і учнями і, мабуть, в душі радів, що колись, 16 років тому, не побоявся дати добро на відкриття на батьківщині Кобзаря мистецької школи для сільської дітвори.Співпраця продовжується, і їй жити на роки, якщо педколектив школи і надалі розумітиме необхідність і цінність цієї співпраці.Щасти Вам, школо і вуз, у важливій для України справі – формуванні педагогічних кадрів для держави.

Коментарi